Звичка

Тече  з  джерел  водичка,
Ріка  русло  шукає,
До  зла  і  добрА  звичка
Байдужістю  зростає.

Звикають  до  багатства,
І  бідність  тут  не  вада,
Де  щастя,  де  нещастя –
Шматок  хлібця – відрада.

Краса  тьмяніє  з  часом,
Потворство  не  вражає,
Чуже  стає  вже  нашим,
До  неподОбств  звикають.

Скрізь  лине  матірщина,
«У  Бога  душу»  травлять,
Де  краще – Батьківщина,
Рідне,  своє  знеславлять.

Бажання  мав  й  мету-
Не  взяв,  не  досягаєш,
Зубами  -  на  хвосту
Як  гриву  не  тримаєш.

Кохаєш,  що  в  руці
Потвору  а  чи  вроду,
Зваривсь  на  молоці,
То  дмухаєш  на  воду.

Відомо,  що   з  умов
Рефлекси  суть  умовні:
Себе  не  поборов -
Причину  вабиш  зовні.

Як  кращого  не  знав
А  у  руці – синиця,
ЖурАвля -  не  хапав
Аби  не  провалитись.

Команда -  лиш  де  «пас»,
Де  підстраховка  звична,
Лупцюють  завше  нас
Де  лікоть  недотичний.

То  ж  бо  й  є – синичка -
Найкраща  в  світі  звичка!
  10.08. 2013р., Київ