Бо прийшла, долаючи гордість, страх
Вперше ніби й щаслива, і тим невтішна
То мов хрест: невільно його впускать
І нести несила, чимдалі гірше
Я ж не тільки дотики і слова
Чи нестерпний потяг, чи навіть більше
Ще ж душа вчепилась напівжива
Депресує, мучиться, ледве дише
Ще ж душа, несила їй осягнуть
Невблаганного вироку «так вже вийшло»
Все чекає, у неї інакша суть
Дослухається, може іще покличеш…
25.03.13
Душа укр
© Copyright: Таня Дударь, 2013
Свидетельство о публикации №113081007467
Свидетельство о публикации №113081007467
Рецензии