С жизнью, с солнцем - заодно! Людмила Юферова

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2013/08/07/586

Мне б выгореть, угаснуть бы давно
И выплакать все слёзы бы к обедне…
Да в старое раскрытое окно
Звенит светило лучиком последним.

Где разочарование и страх,
Цветы открыли вспугнутые очи.
Теперь и радуга в моих руках,
Душа пылает, догорать не хочет!

Оставлю сожаленья на печи,
Своей судьбы сплошные мелодрамы.
Теперь ветра –  бродяги-скрипачи –
Моим лекарством стали вечерами.

И я совсем иной познала мир!
Он мой, он мой, взволнованно-обычный.
В нём светлой мысли голубой пунктир
И боль стихов, хмельная непривычно.

Там отрясает день на трав рядно
Все переспелые от мёда груши.
Я с жизнью, с солнцем нынче заодно:
Уже закрыла для толпы я душу.               

Оригинал:

Мені б згоріти й згаснути давно
І переплакать сльози у прощанні,
Та у старе прочинене вікно
Ще дзенька сонце променем останнім!

Де йшли удвох розчарування й страх,
Відкрили квіти полохливі очі,
Тепер у мене - райдуга в руках,
Душа пала і гаснути не хоче!

Лишила на узбіччі всі жалі,
Свого життя суцільні мелодрами.
Тепер вітри – натхненні скрипалі –
Для мене – кращі ліки вечорами.

Тепер у мене зовсім інший світ!
Він мій, він мій – схвильовано-буденний.
У ньому – думки голубий політ
І віршів біль хмільний і незбагненний.

Там трусить день на трав’яне рядно
Налиті медом перестиглі груші,
А я з життям і сонцем - заодно,
Бо вже закрила натовпові душу!