Куди б стежки нас не водили.
Неначе в омут з головою,
Я рину в запах спілих трав,
Не відаю, що це зі мною?
Життя - дорога, чи обман?
Кружляє вітер понад лісом,
Пустились трави у танок,
Я знов стежиною дитинства,
Біжу до школи на урок.
Там перша вчителька, любима,
Знання нам літери малює,
Й ніхто не знав, що яснокрила,
Нам Божка-доля подарує...
Хтось буде з нас багатим в світі,
Хтось буде талановитий,
А хтось загубиться у мріях,
Хтось буде смутком уповитий.
Куди б стежки нас не водили,
Та в кожного своя дорога,
Яке б життя ми не прожили,
В кінці прийдемо всі до Бога!
Чи в горі жили , чи весело,
Життя - то все слова пророчі,
Питання в тім, що принесемо?
Поставимо що ? , перед його очі?..
автор; Н.П.Рубан.
Куди б стежки нас не водили
© Copyright: Надежда Рубан, 2013
Свидетельство о публикации №113081001971
Свидетельство о публикации №113081001971
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.