Кохання зраджене… Весь вік
Я тільки чую: «Завинила,
Мене ніколи не любила!»
Чого пустила на поріг?
Хто зраджував? Давно мости
Роз’єднані…Чого казати,
Коли ти не даєш кохати?
Ти не читав мої листи!
В них мрії, і мої бажання,
І виглядання у вікна,
Коли в квартирі я одна…
Хіба ти знав мої страждання?
Сім’я… А чи у нас сім’я,
Коли в кімнатах поодинці,
Коли одна я на зупинці?
Тебе не зраджувала я.
Як вже набридли оті речі!..
А зранку скажеш: «Що за річ?
Прости, забудь оцю ти ніч!»
Літа ідуть… Все зносять плечі…
09.08.2013
Все зносять плечi...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2013
Свидетельство о публикации №113081000146
Свидетельство о публикации №113081000146
Рецензии
Сподіваюсь, що літгероїні вистачить сили нести отой тягар...
Хай хоч щось зміниться у тій сім'ї!
Дякую, Людочко!
Соловей Заочник 13.08.2013 01:12 • Заявить о нарушении
Хай хоч щось зміниться у тій сім'ї!
Дякую, Людочко!
Соловей Заочник 13.08.2013 01:12 • Заявить о нарушении
Жінка вона сильна! Ось і несе цей тягар вже які роки!
Дякую за відвідини!
Людмила Дзвонок 13.08.2013 21:11 Заявить о нарушении
Дякую за відвідини!
Людмила Дзвонок 13.08.2013 21:11 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.