Рiдна земля

РІДНА ЗЕМЛЯ

1.

Летить у Всесвіті рідна Земля,
Крихітна кулька, голуба планета,
Моя домівка, немічне маля,
Не рвуться космосу міцні тенета.

Галактики, планети і сонця
Пов’язані незримими зв’язками.
Не має Всесвіт краю і кінця,
І час не виміряється роками.

Тут відстань мітять сонячні роки,
Не здатна їх уява увібрати.
Проходять на Землі цілі віки,
А в Космосі – це одинарні дати.

У Сонячній системі своя мить,
Тут Сонце центр, від нього ми залежні.
Без двигунів, вітрил Земля летить,
І відстані долаються безмежні.

Енергія життя від Сонця йде,
Ми відчуваємо цю ніжну ласку.
Життя квітує вічно молоде,
І все навкруг скидається на казку.

Панує розум на земній тверді,
І зазирнути хоче в день прийдешній.
У Всесвіті ми, мабуть, не одні,
Та знає це напевно лиш Всевишній!


2.

О, земле моя, Україно розкута!
Під небом високим ти мирно живеш,
Дивуєш красою, мов та квітка – рута,
У праці щоденній до сонця ростеш.

Чарують твої величаві простори,
Ти щедра колиска народу мого.
Степи безконечні і здиблені гори, – 
П’янкої краси надземне божество.

Твої вишиванки розшиті розмаєм,
Співучим мереживом вічних доріг.
Гостей зустрічай та вгощай короваєм,
Лише ворогів не впускай на поріг.

О, земле страждальна, свята поетична,
Тобою я гордий і славлю твій шлях.
О, матінко рідна, проста і велична,
Могутня і вільна – живи у віках!   


3.

Все кличе і манить земля дитинства,
Зове до себе батьківський поріг.
Дитинством пахне щедро материнка,
Де перший крок мій по землі проліг.

По цій землі ходили предки – вої,
В борні і праці гарували вік,
Бо прагнули завжди святої волі,
В житті знаходили від смерті лік.

Тут дихає душа на повні груди,
Відсутній в спілкуванні пихи лід,
Живуть здавен тут щедрі чесні люди
Й вирощують для Батьківщини хліб.

Тут працьовитість повсякчас ціниться,
Квітує, як завжди, весною цвіт.
Моя дідизна, батьківська криниця
До себе кличе з верховини літ!

                12 – 13. 04. 2011 р.