«Куди пропадає бажання?»
–Запитую знову і знов.
Не тішить тілесне єднання,
І шалу позбулася кров.
Це проза життя наступає,
І осінь сплітає вінок,
Де сум на сопілочці грає,
Та радість не йде у танок.
Але, сумувати не треба.
Життя зробить новий виток,
І десь, на закутині неба,
Пригубимо щастя ковток.
І твердо я знаю, бажання,
Примхливе й капризне дитя,
Поверне до нас лиш кохання, –
Без нього не квітне життя!
09. 04. 2011 р.
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113080907871
Свидетельство о публикации №113080907871
Рецензии