Чесноти

Якось у лісі вийшов на хатинку
(Хоч потім не знайшов, як не шукав).
«Агов! Добридень! Будь здоровий, синку!» -
Мене з порогу старець привітав.

«Проходь у дім, коли сама вже доля
Тебе до мене слушно привела,
Даремно тут не ходять... Божа воля
На це, повір, потрібно щоб була!
Хто я такий? Простий собі добродій.
Самотньо та спокійно тут живу...
Не бійся! Не чаклун я і не злодій,
Тобі я мудру казку розкажу...»

І я погодився, чому не знаю...
А дід старий усе розповідав
Про те, що довго так уже шукаю...
Дідка, здається, навіть упізнав,
Бо бачив десь давним-давно й далеко...
Коли мене ще й зовсім не було...
А над хатиною кружляв лелека,
Джміль дзиготів та бився у вікно.
Пригадувалося – чи то верзлося
Давно забуте...
Пам’ять – дикий мед.
У ній багато чого збереглося...
Минулі згадки дивляться вперед.

Казав мені дідусь про те, що маю,
Та і про те, що можу мати ще...
Усі слова, на жаль, не пам’ятаю,
Але із них зберіг я головне…



Він пояснив, як повертає
Життя всі вчинки та думки.
І хто закон цей добре знає,
Стає щасливим навіки:

«Коли у всьому маєш міру,
Успіх шукатиме тебе,
Терпіння подарує силу,
Яка ніколи не мине.

Дасть милосердя розум ясний,
Зайве й порожнє обійдеш,
А головне побачиш вчасно,
І відповідь завжди знайдеш.

Віра й надія допоможуть
Збагнути силу таємниць.
Все неможливе стати може
Можливим до малих дрібниць.

Стриманість подарує друзів,
Зникне пекуча самота.
Хоробрість знищить боягузів,
Умить скориться висота,
Біль мине й будь-яка невдача...
Честь даруватиме красу,
Спокійну і щасливу вдачу
Та чисту душу, як росу.

Щедрість розділить із тобою
Сміливо будь-яку біду,
Затулить, як щитом, собою
І скаже: «Вихід я знайду».

Увічливість брехню зупинить –
Тебе не зможуть обдурить.
Вдячність надасть скарби незримі,
Що неможливо розорить.

Знай: працьовитість – твій достаток.
Щоб не робити помилок,
Умій прощати! Це початок,
Основа всіх чеснот, синок!

Та ще тобі секрет відкрию:
Любов серед них головна,
Бо жодна жити не зуміє,
Коли її в душі нема».

Так говорив – світились очі
Якимсь невидимим огнем...
І зараз їх побачить хочу,
Та не доїхати й конем
Мені до тої чудо-хатки...
Було це все чи не було?
Зникло ураз – лишилась згадка,
Щось в пам’яті на мить спливло.
08-09.08.13