так пильно дивишся на мене,
як ніби хочеш щось побачить,
оте хлоп*я - мале , зелене,
яке від болю вже не плаче.
тримаєш сильно мою руку,
тримаєш ніби це востаннє,
Бог дав тобі колись науку,
і пояснив що значать ті кохання.
тепер живеш ти мирно й тихо,
тепер цінуєш кожну мить,
й яке б не сталось в серці лихо
воно не так уже щемить.
і ти багато розумієш,
хоч маєш декілька поганих літ,
ти вже від смерті не шалієш,
ти просто зблід, ти нишком зблід.
***
© Copyright: Марта Пройслер, 2013
Свидетельство о публикации №113080803201
Свидетельство о публикации №113080803201
Рецензии
