Розплели верби, довгі коси.
Серпневий ранок, свіжістю дмухнув.
В лугах вже скошені покоси.
Малий лелека, із гнізда пурхнув.
Поля спустіли та в журбі, дрімають.
І горобина вже намисто одягла.
Уже жоржини, сумно відцвітають,
бо бджілка меду, вдосталь узяла.
Вже осінь на порозі уклонилась.
Рум’янцем вкрилось яблуко в саду.
Уже й калина, злегка зашарілась.
А соловей, усе щебече у гаю…
Розплели верби, довг коси
© Copyright: Виктория Мотрунич 2, 2013
Свидетельство о публикации №113080709494
Свидетельство о публикации №113080709494
Рецензии