Вечірнє небо малює квіти зоряні,
І зоряний манить до себе дивний цвіт.
Шляхами, що ніким не проторовані,
Ще помандруємо через десяток літ.
Зове у небо космічний дух нескорений,
Чарує зоряного квіту колорит.
Ось місячним серпом зненацька скошений,
Летить на землю коршаком метеорит.
В глухій імлі космічній, сузір’їв ознаки,
Галактик скупчення неміряна сім’я,
Чумацький шлях, мов солі чисті розсипи,
Там Сонце наше і малесенька Земля.
З причини вибуху був Всесвіт створений,
А в нім галактики, планети і сонця.
Вселенський розум безмежний, зоряний
Керує Всесвітом і гріє нам серця!
03. 04. 2011 р.
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113080708840
Свидетельство о публикации №113080708840
Рецензии