Щоб не засмутити, промовчу,
Приховаю правду десь далеко,
З тим, що є насправді, утечу,
Щоб не турбувала небезпека.
Те, що є насправді, збережу
Тільки у своєму серці.
Ти лише побачиш, як мовчу,
А душа кричить в німому герці.
Поряд щільно правда і брехня,
Радість і печаль...
А чи так треба?!
Це руйнує справжні почуття,
Трохи ще – земля вже буде небом.
Втратив щирість – то знайшов самотність,
Справжність міряй правдою завжди.
Гірку чи солодку незворотність
У стосунках міцно бережи.
07.08.13
Порада
© Copyright: Олег Вербовий, 2013
Свидетельство о публикации №113080708370
Свидетельство о публикации №113080708370
Рецензии