Армiя невдах

Добро перемагає у казках,
У цьому ж світі – завжди навпаки:
Влада – завжди в брудних руках,
Це нагорода за гріхи.
Щастя залежить від нахабства:
По трупах йшов – тут житимеш в раю,
Холодне серце – розум і багатство,
Байдужість зміцнить впевненість твою,
Обмеженість розкриє всі дороги,
Зловтіха вмить повагу принесе,
Злість – кращий шлях до перемоги,
Є в тебе хитрість – значить є усе.

Хто не такий – то дурник і невдаха,
Правдивим місце серед диваків,
Що мають совість чисту, бідолахи,
Живуть, як вівці, серед хижаків.

Чесність, порядність, скромність, милосердя –
То все чесноти армії невдах.
А совість – то її осердя.
І хоч не мають по своїх ділах,
Та не зречуться совісті ніколи,
Бо народилися такими назавжди.
Хоч соромно так жити, знову й знову
З’являється проміння доброти.

Так, соромно...
Добро ганебним стало,
Глузують з нього і гидують ним.
Зникне, як ніби й не бувало,
Розвіється, неначе дим.
Забудеться, колишня згадка,
Щось непотрібне, зайве і чуже,
Як нерозгадана загадка,
Послання світу мовчазне.

Совість не вбив – з поразкою погодься,
Так програмовано усе заздалегідь.
Ударили – як не підводься,
Не встанеш – будеш битим жить.

Та іншим вже мені не бути,
Хоч вірити і перестав
Казкам про «потім»...
Навіть не збагнути,
чому таким колись я став.

Приреченістю я щасливий,
І що б на світі не було,
Яким би він не був жахливим,
Нехай живе повік добро!

Як би це смішно не звучало,
Я – воїн армії невдах,
Тих, кого вже лишилось мало,
Для кого совість – справжній шлях.
2013