Поверни кохання

   Поверни  мені  кохання. 

Не  треба,  не  треба,  не  треба,
Ходити  за  мною  по  сліду,
Я  досі  тебе  ще  кохаю,
Лиш  трохи  тримаю  обіду.

Щебечуть,  щебечуть,  щебечуть,
Соловї  на  весні  у  тім  гаї,
Де  ми  покохалися  вперше.
Де  трави  в  покоси  лягають.

І  знову,  і  знову,  і  знову,
Загніздилися  ластівки  в  стрісі,
І  голос  зозулі  лунає,
І  котиться  ехом  по  лісі.

Ще  досі,  ще  досі,  ще  досі,
Відчуваю  запах  ялиці,
І  шпагами  крешуть  по  небі,
Весняні,  майові  громовиці.

Ще  довго,  ще  довго,  ще  довго,
Будуть  спогади  душу  ятрити,
І  кохання  моє  одиноке.
Тими  стежками  ходити.

Не  буду,  не  буду,  не  буду.
Я  осені  краски  мішати,
Тебе  я  уже  не  забуду.
Знов  хочу  тебе  я  кохати.

Згубились,  згубились,  згубились,
Всі  мрії  і  всі  сподівання,
Нагрянули  люті  морози,
Замерзло  десь  наше  кохання.

Не  треба,  не  треба,  не  треба,
В  снах  моїх  ходити  по  сліду,
Мені  поверни  лиш  кохання.
Я  вже  не  тримаю  обіду!..


автор; Н.П.Рубан.