Ти – одна, на пустельному березі
Океану, що зветься Життя…
Десь далеко, бурхливо, між скелями
Хвилі з силою йдуть в небуття.
Але тут, де стоїш зачудовано:
Тепло, м’яко лоскоче вода
Твої ноги. Ти ніжно загорнута
В споглядання. Твоя чистота
Не відміряна і не відпущена,
Не зрівняна з миттєвим буттям.
Океан, що Життями озвучений,
Відтворився твоїм Пізнанням.
Ти – одна, на пустельному березі,
За тобою – прекрасна Земля.
Час прийде – ти до себе повернешся,
Усвідомлена вільна Душа…
06.08.2013
Ти одна, на пустельному березi
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113080606298
Свидетельство о публикации №113080606298
Рецензии