А може не вернуся

А може не вернуся

Не ждіть мене ніколи.
Я можу не прийти.
Дорогами мандрую
повсюди --
Так можу й загубитися.
Й тоді напевно,
не буде й інтересу
ніяк мене знайти...

Як порох вітром понесуся.
На крилах світлового устаткування
Художником по світлу -- у космосі
Зроблюся я. Не варто буде
-- Ні для вас, тай ні для когось,
зі мною і займатись.
 
Я в грім перевернуся
-- між хмарами... Як блискавка
я сам спалюся. Впаду на Землю
як стріла. В пожежі загорюся!
Ось так закінчиться моя пора.

Гора з горою не зійдеться.
І камінь ніколи не заговорить!
Алеж можливо збудувати вежу
з твердого каміння на горі. Та
в ній посадити м’які квіти,
Щоби дівчата спокійно грались.
-- Так як колись було в селі.

Не ждіть мене!
Я можу заснути на якійсь горі.


Рецензии
Я не вернусь.

Меня не ждите никогда,
Ушёл я просто вникуда.
Шагаю по дорогам я,
Повсюду ходит тень моя.

Я могу и затеряться –
Вы меня простите братцы.
Сбегу от Вас, как от огня,
Не просто Вам найти меня.

В космос шуструю лучинку
Ветер унесёт пушинкой.
Чтоб Вы увидели труды,
От дальней я примчусь звёзды.

Превращусь я в гром могучий,
Молнией примчусь я с тучей.
И этой раннею порой,
Свалюсь на землю к Вам стрелой.

Не буду горевать о том,
Что в пламени сгорю большом.
Не сходится гора с горой –
Их не нарушится покой.

Лежачий камень промолчит.
Зачем же наносить визит?
Может цветы на нём взрастить
И их девчонкам подарить?

Чтобы те цветочки рвали,
От любви по мне сгорали.
Меня не ждите никогда,
Ушёл я просто навсегда.

Олег Черный   18.11.2013 13:23     Заявить о нарушении