Прикута - с переводом на русский

Барвінок обплітає викохані ружі,
А сива жінка все одно невтішно тужить.
Круки пообсідали трав’янисті луки
Отам, де сіяла рясні думки на сході,
Як соняхи, узяті небом на поруки,
Зростали, тішили надіями… Та й годі…

А нині лютий звір – навальна хуртовина
Задубне серце і напризволяще кине
Ті руки немічні і ноги неслухняні…
Зненацька підкосив небогу на дорозі
Не той пекучий біль,що в кров коліна ранить,
А той, що із душі піднятися не в змозі.


Перевод Инны Гавриловой

http://www.stihi.ru/2017/02/15/5495

Прикована

Вьюнок оплёл  её ухоженные розы,
А женщина сидит и не меняя позы,
Скорбит... и вороньём трава в саду побита,
В том самом, где мечтой сияли на рассвете
Подсолнухи, и солнцем, и дождём облиты,
С надеждою росли...и всё... теперь как в сети...

Где ныне страшный зверь - лютует вьюга стужей.
Немеют руки, ноги не несут, не служат.
Ледышку сердца - прочь, на произвол судьбины.
Нежданно на пути подкосит и стреножит.
Не болью  изнутри, что рвёт когтями  спину,
А той, что из души подняться ввысь не может.


   15.02.2017г.