ДЛЯ ЧОГО

Для чого ми прийшли в цей свiт?               
Страждати, вiрити, любити,               
Лишити на землi свiй слiд,
Трудитись i дiтей ростити.
Для чого ми прийшли в цей свiт?
Навчатись, думати, молитись,
Не забувать минулих лiт,
З ровесниками за столом зустрiтись.
Як от сьогоднi сидимо ми з вами,
Неначе знов вернулись та пора,
I постас страхiтна перед нами
Майбутнiх знань гранiтная гора.
Зубами, ручками, пером чи олiвцем,
Вгризались в гору як хто мiг,
Хто подолав, а хто упав лицем,
Щоб iнший шлях знайти, залiг.
Та як би не було - усi здолали,
Незчулись як наблизився порiг,
I  хто скорiш, а хто пiзнiш покрокували,
В  далеке марево незвiданних дорiг.
Ну що ж, неспинний часу плин,
Й на нас вiдмiтини своi наклав,
Кому в волосся кинув пасмуги  сивин,
Кому чоло зморшками поорав.
Та годi спогадiв – давайте веселитись,
Пора наповнить келихи з вiнцем,
Не будем друзi ми журитись,
Ще й пiсню заведем, кiнець – кiнцем.
Для чого ми прийшли в цей свiт?
Радiти, мучитись, смiятись,
Шукати щастя ясний цвiт,
З дорiг далеких повертатись.
Нехай що було i що буде,
Нам не затьмарить свiтлу мить.
I хай вiд Бога нам прибуде
В добрi  i щастi вiк прожить!