Моїх дитячих спогадів не має,
Моє серце їх не пам"ятає
Сумна думка, про синєє море
Яке в серці тихенько згасає
Чудова нагода, тії крила схопити,
Та полетіти, щоб люди не бачили
Та і я, щоб не пам"ятала тіїх очей
Це чудова мрія, не бачити очей людей
Я хочу пам"ятати синєє небо
Це вічне, найпрекрасніше царство
А зорі його, небо - ти бездонне
Скільки ти бачиш галактик..
А я, що я бачу?
Гидких та бруднющих людей?
Коли їх бачу, я душею плачу
Це чудова мрія, не бачити очей людей.
Аби не бачити очей людей
© Copyright: Валерия Ваал, 2013
Свидетельство о публикации №113080505630
Свидетельство о публикации №113080505630
Рецензии