І потихенько все це відійде,
Як в зиму переходить день осінній,
І на дроти, дерева і людей
Осяде легко пустотливий іній,
І відболить, І забере жалі,
Надасть словам закінченого змісту.
А поки що - ми тихі і малі,
На цілім світі нам немає місця.
А є для нас дрімаючі мости,
Закам’янілі снігові причали,
І є на світі просто - я і ти,
І ще жури немає і печалі.
І так пресвітло - чисто нам обом
Іскриться шлях до завтрашнього болю.
Спасибі, доле, за оцю любов,
За світлу муку вірити у Бога…
м.Вінниця
IНIЙ
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080404619
Свидетельство о публикации №113080404619
Рецензии