Син поїхав, гірко плаче мати,
Як вона молилася над ним,
Вирішив він щастя пошукати,
Та у Світ подався молодим…
Кожний вечір тихо виглядала,
Біля хвіртки мовчазно вона,
Ні на мить його не забувала,
Та на старість зосталась одна.
Наче сон, усі забулись мрії,
Добивала її душу біль,
Та усі нездійсненні надії,
Розчинились мов у річці сіль…
Та на жаль дороги розійшлися,
Скільки вона виплакала сліз,
Залишилась у дворі криниця,
А весь двір той будяком заріс.
Час пробіг, син підійшов до хати,
Та усе миттєво зрозумів,
Його більше не зустріне мати,
Не бажав такого, не хотів.
Нас ведуть лише шляхи Господні,
Не допомагає каяття,
Треба бути мудрим вже сьогодні,
Вчить віками доля і життя…
Автор Геннадій Сівак.
3 серпня 2013 року.
Син поiхав, гiрко плаче мати...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2013
Свидетельство о публикации №113080400249
Свидетельство о публикации №113080400249
Рецензии
Як тяжко жити ,жити й знати -що не зустріне більше мати,де була ненька й рушники там лютували будяки...Дякую за вірш.Почитайте у мене -незнала мати що казати.До зустрічі Алла.
Алла Мисяк 12.11.2013 22:25 • Заявить о нарушении
Алла Мисяк 12.11.2013 22:25 • Заявить о нарушении
Алла!
Радий зустрічі!
Дякую за відгук.
З теплом, Геннадій.
Геннадий Сивак 13.11.2013 10:18 Заявить о нарушении
Радий зустрічі!
Дякую за відгук.
З теплом, Геннадій.
Геннадий Сивак 13.11.2013 10:18 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.