Смуток прохолодою огортає плечі,
Сонце вже за обрієм, на порозі вечір.
День відсяяв сонячний, не змінив нічого,
До гостини вдерлися розпач та тривога.
До ясного раночку довго ще чекати,
Все-то ті непрохані заважають спати.
День новий народиться, з ним нова надія,
Та короткий вік ії, ввечері гибіє.
А життя все котиться , а життя спливає,
На питання болісні не відповідає…
Смуток прохолодою...
© Copyright: Зарема Петрунько, 2013
Свидетельство о публикации №113080400212
Свидетельство о публикации №113080400212
Рецензии