Дощить на вулиці й і душі,
І краплями стікає туга.
Мені не хочеться прожить
Своє життя в квартирі друга.
Не хочу буть на самоті й разом
З тим, хто не потрібен,
І спільну мову не знайти з тим,
Хто до скону літ безцінен.
Хочу сміливою я буть,
Щоб не боятися тривоги,
Щоб не відлякувать, а чуть
Душі таємниє пороги.
Невігластво в собі убить,
Щоб бачить далі свого носа.
Нарешті, вчитися цінить
Тих, хто про це й не попросить.
Плекати сонце у душі
І зігріватись теплим світлом,
Най зрозуміти, що любить -
То не ганятися за вітром...
Дощить
© Copyright: Бодегита, 2013
Свидетельство о публикации №113080300985
Свидетельство о публикации №113080300985
Рецензии
