На житнє поле дощ іде.
Мовчи.
Мовчи і слухай : дощ іде на жито.
Не почужіти б… Не перетужити б …
І вже й не пожаліти б ні за чим…
На житнє поле дощ іде…
Відчуй,
Як пахне світ ромашково-полинний,
Як обережні пальчики дощу
Перебирають кожну стебелину.
І ми якісь з тобою не такі:
Так не кохають нині і не пишуть.
На житнє поле дощ іде.
І тиша
Голубить серце ніжністю віків.
З невидимих і позахмарних плес
Співає дощ, немов незрима скрипка.
І в тебе очі теж зелено-срібні,
Як в цього жита і оцих небес.
О Господи, як солодко іти
І щастям цим містично дорожити,
Де дощ іде… і половіє жито…
Де ми з тобою… просто… я і ти….
ДОЩ
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080306785
Свидетельство о публикации №113080306785
Рецензии