* * *
Ви знову снились.
Я вже Вас боюсь.
Мене уже лякає Ваша врода.
Я в Ваші сни, як пташка в шибку, б’юсь.
А Ви в моїх - мов Кам’яний Господар!
Ви вже давно чи не у кожнім сні -
Загарбником чи можновладним князем.
Я Вас люблю.
Навіщо Ви мені ?
Я Вами нецілована ні разу.
Я Вас люблю, хоч ця любов сумна,
За те, що Ви - філософ і самітник,
Хоч ця глуха невидима стіна
Усе зростає поміж Вами й світом.
Я Вас люблю, хоч не завжди збагну
Ні Вашу правду , а ні Вашу мрію.
Я Вашу душу, світлу й крижану,
Ні подихом, ні словом не зігрію.
У світі, де ні віри, ні жалю,
Де не живуть ані орли, ні леви,
Я Вас люблю.
Я просто - Вас люблю.
Так, може, люблять квіти і дерева.
Так, може. Люблять тихий перший сніг
Чи кольори утраченого раю,
Чи голос Вас, що чи не в кожнім сні
Зове й зове, і сам куди - не знає…
Ви знову снились...
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080306745
Свидетельство о публикации №113080306745
Рецензии