Тебе любити

Любити руки, очі і вуста,
Любити голос, чорно-срібний голос…
Тебе любити.
                І любити так,
Як ще ніколи…
                Як уже  -  ніколи…
Снігів різдвяних теплий оксамит,
Різдвяна тиша, як зітхання свічки
В мінливих таємничостях зими,
Де все  -  невічне, і усе  -  довічне.
Тебе любити. 
                Просто.
                Просто так,
Як люблять небо, і траву, і зорі,
Як люблять світ, в якому час розтав,
Водночас і ясний, і непрозорий,
Як просять ласки Божої,
                хоча б
Лише за тим, щоб плакати й любити,
Тебе любити.
                Просто.
                Як печаль,
Як тихий щем вечірньої молитви.
Заборони…
Не борони мені.
Не борони, бо, може, це востаннє
Тебе любити, так, як перший сніг,
Той, що до ранку вже його не стане.
За те, що ти не інший,
                а такий,
Такий, як є , у цім різдвянім світі,
Де тихо-тихо падають зірки
На темну землю із небес пресвітлих…