Знову нічка лукаво сміється,
Телеграми сповіщають весну,
Лиш мені одинокій не спиться,
Бо самотній ніяк не до сну.
Як голубка я хочу летіти,
В небо синє, безхмарне, безкрає,
Туга крила не хоче жаліти,
Крила мої в кайданки вдягає.
Не прийму я ті телеграми,
Що в душу приносять тривогу,
Від самотності зачиню всі брами,
Я щастя чекаю в підмогу.
Давно вже воно мені сниться,
І сни мої стануть пророчі,
Кохання нове заіскриться,
Цілуватиму чиїсь чорні очі.
Автор: Н.П.Рубан.
Сни стануть пророч
© Copyright: Надежда Рубан, 2013
Свидетельство о публикации №113080302917
Свидетельство о публикации №113080302917
Рецензии