Яка легка ця місячна дорога,
Де срібний пил притрушує сліди,
В едемський сад ще молодого Бога,
Що Він ще до Адама посадив.
У нім нема ніякої хитринки,
Ні звабних рук, ані облудних вуст.
Цей сад цвіте напевно що і взимку,
Він не для яблук і не для спокус.
Він, як і ти, могутній, чорнобровий,
Безмежно щирий у своїй красі.
Цей сад цвіте для віри, для любові,
Для райдуги, для першої роси.
Палахкотить багряним дивовижжям
Цвіт райських яблунь, мов сердечний жар.
Цей сад цвіте, щоб не вмирала ніжність,
Щоб щастям захлиналася душа.
Ще ні Адама, ні тим паче - Змія,
Ані плодів, ні відчуття вини,
Та дерево кохання пломеніє,
Якому й Бог не знає ще ціни.
Бог юний ще.
Ще не топтала Єва
Едемської глибокої трави.
І ти стоїш.
І сам, як райське древо,
Яке не хоче Господа гнівить.
Яблуневий рай
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080209963
Свидетельство о публикации №113080209963
Рецензии