Хуртовина виє й колеться,
Шаленіє, а проте -
Посади собі шовковицю,
Посади, нехай росте.
Вітер в’ється чорним покручем.
Перемети, як вужі.
Посади собі, хоч поки що
В зимовій своїй душі.
Не про щастя казка мовиться,
А про світ добра і зла.
Хай росте собі шовковиця,
Набирається тепла,
Хай шовковими суцвіттями
Зимові голубить сни,
Щоб було душі обвітреній
Трохи ближче до весни.
Щоб у ній, не дуже й лагідній,
Де мороз і заметіль,
Дозрівали тихо ягоди,
Білі, чорні, золоті…
Може, це вже й не повториться
В зимовій твоїй судьбі,
Та залишиться шовковиця,
Що відома лиш тобі.
Шовковиця
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080207540
Свидетельство о публикации №113080207540
Рецензии