Я любив нiжну цноту. Просто iсторiя

Я любив її ніжну цноту і чекав з нетерпінням.Що більше вона не з’являлася,то більше її хотілось бачить.Її середнього зросту,витончених форм,сердешну і карооку дівчину в коханні якої хотілось би утопати вічно.Вона здавалась мені ангелом,яких не відав раніше ніде.Струнка  немов берізка,така,що відразу і не знаєш,як правельно повестися з нею,що сказати. Вона тяглася своєю ніжною трохи тремтячою рукою до моєї голови,гладила моє волосся і шукала руку мою,щоб відчути її тепло,а зовні здавалась такою робкою,і відразу прийняла мене у своє серце тільки чомусь потім намагалась відсторонитись.А я ж не збрехав їй тоді,що кохаю такою,як вона є.Тільки для чого вона назвала мене просто другом,коли не міг я дати ради своїм розбурханим почуттям? Для чого всі ті слова її,коли дозволяла мені цілувати холоднечу її ніжних губ і віддаватися її рукам? Я ошелешений і немов уже не живий,скажу їй, що це якийсь нестерпний просто сон і що зараз я прокинусь і буду знову дарувати їй свою любов і буду кращим від усіх.