Спини машину: ще не скоро місто.
Ти ж бачиш, що клубком згорнувся шлях,
А в небі місяць, велетенський місяць
Сріблистим сяйвом сріблом залива поля.
Своїм ясним усміхненим обличчям
Так лащиться, аж проситься до рук,
І манить нас, наказує і кличе -
Мій повелитель, твій таємний друг.
Такий ласкавий місяць-помаранчик
Спинись… отут … на житньому лану,
Хай застрибне веселий срібний зайчик
В твоїх очей сувору глибину.
Хай тихо-тихо, певно що найтонша
В небесних грудях задзвенить струна.
Ще ні для кого в світі… і ніхто ще…
Так не хмелів від срібного вина.
Так не згорав навмисне й ненавмисне
У срібному небесному вогні,
Коли на світі тільки ми і місяць,
Тобою подарований мені.
Подарунок
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080200634
Свидетельство о публикации №113080200634
Рецензии