Проходить літо. Поступово осінь
Міняє барв палітру й почуттів.
Вже в небі голубім холодна просинь
І вплівся смуток у пташиний спів.
Їм, як тобі, збиратися в дорогу,
А погляд твій, мов їхній спів, сумний.
Навіяна розлукою тривога
Просвічує крізь спокій показний.
Мене й тепер ще дивний сумнів мучить,
Що ти чекала зовсім інших слів,
Та я не зміг здолати нерішучість,
Чи слів тих відшукати не зумів.
Навiяна розлукою тривога
© Copyright: Петр Коваль, 2013
Свидетельство о публикации №113080204634
Свидетельство о публикации №113080204634
Рецензии