Як тихо спиш…
Аж подиху не чуть.
Так, певно сплять лише пречисті душі.
Візьму зорю із неба, присвічу,
І тінь легка гойднеться по подушці.
Як тихо спиш,
як місяць на воді.
Так сплять, коли у головах любисток.
Твого обличчя обриси бліді
Усе життя не можу розлюбити.
Як тихо спиш,
мов яблуневий цвіт.
Боюсь тебе торкнутися й диханням.
Завмер над нами опівнічний світ,
Такий глибокий, як оце кохання…
ЯК ТИХО СПИШ...
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080210126
Свидетельство о публикации №113080210126
Рецензии