Закипіли акації цвітом рясним.
Я чекала на них від самої весни,
Від самої весни,
від самої зими,
Поки вдарять вони золотими крильми!
Поки вдарять вони у ясні небеса,
Поки світ захлисне запахуща краса,
І від золота того п’янкого вина
Стану знов, як колись,
безпричинно-хмільна.
Бо оцей золотий розтривожений цвіт
У мені воскрешає утрачений світ,
Де ночують вітри і раює бджола,
Де з тобою колись я щаслива була.
Де те щастя тепер?
Де печалі оті?
Лиш акацій - нев’янучий цвіт золотий!
Стану знов, як колись, ,,
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113080210077
Свидетельство о публикации №113080210077
Рецензии