Де нянчить скромно фіолетом материнка
корони лілій й чебрецю родзинки,
жовтогарячий постріл звіробою
здалля прицілвшися бавиться юрбою.
Розбіглись зграйки випускниць ромашками,
Зачудувались злетом скерцо й пташками.
і мліють горді симетричністю жоржини,
Віньєткою останній літній днині.
Зайду в передпокої ранку тиші,
Коли ще міцно сплять коти і миші
Коли ще навіть жайворонок сонний
Й викохують траву росисті грона.
Три рази розводило життя
Нас з коханим любим чоловіком
По півроку, тільки почуття
Закривало знов роти базікам.
Перший раз, щоб був здоровим син
І в дружини щоб була квартира
Другий раз, батькам його уклін
Третій раз знайшла собі вампіра.
Покохала бо розумним був.
Най, най, най, - з ботаніків ботанік
Оце вам весь скарб, увесь мій Лувр
Тільки б знать, що він живий – Титанік.
Де нянчить скромно фiолетом материнка...
© Copyright: Лариса Лорнет, 2013
Свидетельство о публикации №113080108921
Свидетельство о публикации №113080108921
Рецензии