День народження...

Берем штатив й наводим мікроскопа,
щоб добре роздивитись те коріння:
не кваплячись, з терпінням та сумлінням,
робим продольний надріз. Перша спроба.
Досліджуєм: звязки, взаємодії,
враховуючи час і мотивації;
можливі похибки, сприймання терапії;
закономірність, вплив, чи деградація.

1. 
Не просто так батьки дають дітям ім’я 
воно  в житті найперша візитівка.
Родинна піч гартує  ніжне полум’я,
те виховання - на стіні гвинтівка.
А плутанина, завжди плутанина,-
не завжди з того виграє людина.
Тож Ольга чи Тетяна має значення,
тим більше на останньому побаченні.
2.
Як правді в очі,- то була лінива.
В народі про таких кажуть – ледащо.
Попереду усіх своїх подружок
хотіла змалювати з себе кращу.
Одна з них мала вишукану вроду,
а інша - вроду й іронічну вдачу.
Ще інша мала делікатний смуток,
тому їй не хотілось їх,- нізащо.

Але готуючись піти на День Народження
оповіла все щиро,( для узгодження)?
Немаючи ні крихітки довіри? -
Святая Пасха, ось твої вампіри!
3.
«-Потрібно вибрати … без конкуренції.»
Подружки що ж, - потупились, змовчали.
Не вперший раз, оцю мадам з Флоренції,
собі гріхом, на лихо, виручали.
Сама пішла вітати іменинника.
А Він до себе запросив лиш хлопців.
Хоч завжди мала при собі годинника,
та якось обійшлося без емоцій.
4.
Тямущу запросили на оглядини,
а вона, бач, в собі неупевнена,-
розбіглася очима на взаємини
й пішла демонструвати «наречену».
Товаришам можливо і сподобалось.
Але Він запитав, де ж її подруги?(!)
Занадто личко при словах тих нудилось,
від ревнощів перехопило подивом.
5.
Потім був балкон, цілунки… (!)з другом
й невеличка прикрість: рвана низка,
компліменти, бесіда на вухо,-  
в двадцять років і такі вже мізки!
Він дивився прямо й зачудовано...
Снив і довго з того личка воду пив.
Опритомнів. Народився. Все  з’ясовано.
Більше той Павло їй не дзвонив.
6.
Подруга ж, дурна була ,- зосталася,
мабуть з дружньо-романтичних співчувань.
Десять років поспіль їй дісталася
вся та низка гірко-злісних дорікань.
Як же так!? Її ж там не було! Соромно!
Та ні,… батьки казали…
що якась-то винна всеодно!
Дали виховання… й повмирали.

P. Рух броунівський у пустці Торрічеллі?
S. Подалі прОтивня, як не твої аллелі.