4-й сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

4

Привабливий мотяго днів ясних,
Чому не бережеш багатий спадок?
Природа рясно сипле лиш для тих,
Хто повсякчасно дбає про віддарок.

Поводишся, як скнара і крутій,
Ховаючи належне передачі.
Не сіючи, що скажеш по порі,
Коли скінчаться пиріжки ледачі?

Чи то сівач бездарний, чи лихвар -
Так чи інакше стрінуться з бідою.
А ти, підлеглий Небу господар,
Чим одзвітуєш судною порою?

Краса безплідна - тлін і суєта.
Краса запліднена - нев’янучі жита.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

4

Навіщо ж так марнотратно витрачаєш
На себе спадок своєї краси?
У спадок Природа не дає нічого, дає лише в борг,
І, кажучи по правді, Вона позичає лише тим, хто щедрий;
Іще, прекрасний скупар, навіщо ти витрачаєш так безмірно
Ту добру красу, даровану тобі, щоб ти її дарував?
Лихвар, який не вміє здобути для себе зиску, навіщо ж ти розтринькуєш
Такі незліченні багатства, щоб тобі не вистачало на життя?
Ведучи торгівлю із самим собою,
Ти сам себе таким чином солодко дуриш;
І коли Природа звелить тобі відійти в інший світ,
Який прийнятний звіт ти зможеш по собі залишити?
Твоя невикористана краса має бути похована  разом з тобою,
А врода, яку використали за життя, втілиться в твого душоприказника. 


№ 4
Unthrifty loveliness, why dost thou spend,
Upon thy self thy beauty's legacy?
Nature's bequest gives nothing, but doth lend,
And being frank she lends to those are free:
Then beauteous niggard why dost thou abuse
The bounteous largess given thee to give?
Profitless usurer why dost thou use
So great a sum of sums yet canst not live?
For having traffic with thy self alone,
Thou of thy self thy sweet self dost deceive:
Then how when nature calls thee to be gone,
What acceptable audit canst thou leave?
Thy unused beauty must be tombed with thee,
Which used lives th' executor to be.