3-й сонет Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

3

До тебе люстро річ свою веде:
«Вродливцю, сотвори собі нащадка.
Не зробиш так - життя  своє зведеш
Наперекір Небесному порядку.

Невже чаклунки, думаєш, нема,
Щоб вам удвох на третє ворожити?
Чи ти зібравсь, - на жаль, і так бува, -
Лише могили лоно окропити?

Твоє свічадо - матір, то ж вона
Тобі безхмарі дні твої вертає.
Крізь вікна квітня й в старості весна
До тебе завжди радо завітає».

Якщо ж собі бажаєш забуття,
Піди одинаком з цього життя.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

3

Поглянь у твоє дзеркало і скажи обличчю, котре бачиш:
Зараз саме час цьому обличчю створити нове,
Чиє свіже оновлення, якщо ти зараз не здійсниш,
Ти обдуриш світ, позбавиш благословення якусь матір.
Бо де ж та, настільки світла, чиє неторкане лоно
Зневажить оранку твоєї чоловічої відповідності?
Або ж хто він, якого так полюбить могила
За його любов до себе, і через те не давши потомства?
Ти сам - дзеркало своєї матері, і вона в тобі
Знову надихає квітень твоїх славний кращих літ,
Щоб ти крізь вікна свого похилого віку побачив,
Не зважаючи на зморшки, що це твоя золота пора.
Та якщо ти живеш, бажаючи, щоб тебе не згадували,
Помри нежонатим, і твій образ помре з тобою.


№ 3
Look in thy glass and tell the face thou viewest,
Now is the time that face should form another,
Whose fresh repair if now thou not renewest,
Thou dost beguile the world, unbless some mother.
For where is she so fair whose uneared womb
Disdains the tillage of thy husbandry?
Or who is he so fond will be the tomb
Of his self-love to stop posterity?
Thou art thy mother's glass and she in thee
Calls back the lovely April of her prime;
So thou through windows of thine age shalt see,
Despite of wrinkles this thy golden time.
But if thou live remembered not to be,
Die single, and thine image dies with thee.