Сонети пана Шекспiра передмова

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

ПЕРЕДМОВА

   В 90-ті роки, у своїй першій україномовній поетичній збірці «Крилатий вовк» я звітував:

Усі мої пісні без недомовок.
Нема в них ні лукавства, ні чвання.
Врожай із слів зібрав і дав їм толок.
Свій хліб кладу на рушничок буття.

   Аж ось року 2013-го звітую вам, мої співвітчизники-одномовці, про те, що мені вистачило сил і творчого натхнення завершити роботу над перекладом сонетів Вільяма Шекспіра.
   Я здолав цей копіткий марафон майже за рік, а стежку до мовної ріки Шекспіра мені люб’язно погодився прокласти мій син Артем - професійний перекладач. Його підрядковий переклад вияскрив мені чуттєві відтінки душевних переживань великого Вілла, його світобачення, глибину і мудрість. Певен, що підрядковий переклад Артема Виженка послугує основою для плідної праці над сонетами Шекспіра ще не одного українського поета, стане у пригоді діячам театру. 
    Як поет, драматург і актор (Мельпомені слугую вже понад 30 літ), раніше я входив до творчого храму Шекспіра-поета, Шекспіра-драматурга через двері інших митців (російськомовних, україномовних),  але якось мені конче зажадалося відкрити свого Шекспіра. У кожному його слові я шукав зміст живої неповторної душі, який (і це правда!) майже неможливо висловити словами.
   Припустимо, я відчуваю природну сутність Вільяма, але це лише мої відчуття. І вони так і залишаться назавжди моїми. Але я вдячний Шекспіру за спілкування, за дароване натхнення, за слово, яким я говорив і про свою сутність також. 
   Погляньмо ще так. Кожний сонет Шекспіра - його сповідь. Якщо я виступаю в ролі співтворця, це означає, що я беру щось із себе, зі свого життєвого досвіду, зі своєї сердечної скарбнички, і це вже стає моєю сповіддю. Шекспір говорить про любов, я теж вживаю слово «любов», але це воднораз і моя любов, мій власний досвід любові.
   Про синхронізацію двох душ, споріднених дружбою (любов’ю), про сердечні відчуття від радості спілкування влучно сказав Шекспір у 76-ому сонеті:

Пишу завжди, йдучи на поклик серця,
Рядки вбираю в одяг простоти,
Кажу про те, що лиш мені дається
З колодязя моєї правоти.

Поет закоханий - моя сповідна тема.
Любов і ти - як два крила життя.
Моя робота - славити натхненно
Знайомим словом нові почуття.

   Так, я - поет. Коли я подивився на творчу спадщину Шекспіра з позиції перекладача, він миттєво став для мене першоджерелом, Космосом, неповторним Словом.
   Я читав сонети Шекспіра, як щирі душевні замальовки, і малював словами картини мого сердечного відгуку. Це немов бесіда з людиною, яку стрів на дорозі Долі, в котрій відчув глибоку спорідненість і з якою здружився до скону своїх днів. Кожен день на полі Шекспіра я не розпочинав праці, не відчувши його духовну присутність. 

   О, як мені зрозумілі його втрати і надбання, помилки і прагнення досягти зрілої мудрості!
   Коли він каже:

На жаль, це так: де б в світі не бував,
Поводився, мов блазень той на площі,
Бентежив ум, за безцінь продавав
Все, що вважав в житті за найдорожче.
(Сонет 110-й)

-   я кажу собі: так було і зі мною!
   Шекспір, який постає з Часом на прю, відстоюючи красу, який бачить людину, як музику, - мій близнюк!
   Шекспіра, який відкрив для себе, що душа не має межі вдосконалення, а Любов, якщо вона йде вглиб серця, - стає безмежною і сп’янілою від блаженства, - мій духовний брат. Бо і я всього себе віддав служінню Любові в цьому незатишному, хитлявому світі, і не помилився.
   Вважаю: поетові немає сенсу гадати, яка історична особа переховується під прізвищем Шекспір; а ще хто він - його таємничий юний Друг, і хто та загадкова Смуглява дама, котру кохає поет; а ще: в якому році він почав писати сонети, і в якому році завершив, і чи правильний порядок розміщення сонетів?
   Шановний читачу! Я зробив спробу донести сонети Шекспіра, що подарували мені величезну насолоду, які - переконаний! - ти розділиш зі мною, і, беручи той чи інший сонет, сприйматимеш його, наче ароматну квітку, яка подарує тобі незабутній солодкий нектар спорідненості.
     Останнє, що слід зазначити: в  основу підрядкового  перекладу мого сина, а також і моїх сонетів,  покладено  традиційне  тлумачення шекспірознавців, яке зосереджене  на тому, що сонети з 1-го по 126-ий присвячені ясноволосому юнакові (Другу),  а сонети з 127-го по 152-ий ; кароокій вродливій жінці (Смуглявій Дамі).

З повагою
               Олександр Виженко