Мо му сину

        Очі  мого  сина.               

Назбираю  зілля,  насушу  ромашки
І  тріпоче  листям  на  вітру  осина,
Гарні  очі  в  зорьки,  сині  у  волошки,
Найгарніші  очі,  то  у  мого  сина.

Теплі  дні  у  літа  і  магічні  ночі,
Усмішка  чудова,  волошкові  очі,
Дякую  я  Богу. за  все,  що  просила,
Золотії  руки , то  у  мого  сина.

Всі  кохання  разом,  то  не  та  є  сила,
Без  лукавства  й  зради, то  любов  до  сина,
Усі  зірки  в  небі  і  всі  теплі  ночі,
Найтепліші  в  світі,  мого  сина  очі.

Тепло  нас  огортає  і  весни  і  літа,
Тепло  нам  дарують  всі  частини  світу,
Всі  тепла  жадають, я  тепла  просила,
Найтепліше  серце,  то  у  мого  сина.

На  душі  так  гарно,  наче  сяє  глянцем,
Золотий  колодязь,  золоте  відерце,
Щоб  було  довіку,  Бога  я  просила,
Золоте  і  чуйне,  серце  мого  сина.

Усі  квіти  світу  я  складу  в  букети,
Буду  рифмувати  вірші  у  куплети,
Дивляться  на  мене  всіх  квітів  красиво,
Найдорожчі  очі,  очі  мого  сина.

Чую  голос  скрипки  і  сопілки  спів
І  голос  бандури  усіх  кобзарів,
Завжди  у  душі  звучатиме  щасливо,
Кращий  від  музик  всіх,  голос  мого  сина.

Всі  барви  веселки  і  всі  барви  літа,
Виплекано  сонечком,  сонечком  зігріто,
Синє,  синє  небо, поля  ромашкові,
То  моєго  сина ,  очі  волошкові.

Автор:  Н.П. Рубан.