Святковый настрiй

ПОГАС ВОГОНЬ У МОЇХ ОЧАХ

Погас вогонь у моїх очах,
Вiд темряви вони змарнiли.
Не сяє посмiшка в устах
Та бiлi коси посивiли.
В турботах хмуриться чоло,
Щоб виконать негайно справи,
Так щоб вiд серця вiдлягло -
Здiйснитись мрiї, Боже правий.
Як тяжко жити почуттями,
Не бачити твого обличчя,
Як сяють зорi вечорами,
Пробачте, що категорична.

Навiщо скаржитесь даремно
На долю i на бiлий свiт? -
Працюй вiдверто i  неодмiнно
Здолаєш успiх, всiм привiт.

МОЇ БАЖАННЯ

Не жалiйте мене, не жалiйте.
Я сама себе не жалiю.
Хоча доля моя тяжка
Я вiрю, надiюсь i мрiю!

Я вiрю, наступить той час!
Той день, та щаслива година.
Я буду бачити вас!
Рядом друзi i вся родина.

У мрiях, полямы бреду.
Волошки цвiтуть у житi.
В тим небi я зiрку знайду!
Мамо рiдна, найкраща у свiтi!

Не жалiйте мене, не жалiйте.
Що в темряви довго блукаю.
Моє   сердце дорiжку знайде!
Вам щастя я всiм бажаю!

2008 рiк, листопад.


З НОВИМ РОКОМ!

Здраствуй, здраствуй Новий рiк!
Хай луна дитячий смiх!
В кожен дiм заходь, будь ласка.
Дiд Мороз - це чудо -  казка.

Подарунки всiм приносить
Пiд ялинку покладе.
Встань раненько, спати досить
Подарунок там знайдеш.

Загадай бажання в нiчку чарiвну.
Тiльки вiрить треба в зiроньку свою,
Щоб здiйснилось чудо, скуку прожену,
Щастя вам бажаю, та любов мою!




Я ПЕСТУЮ

      Я пестую, пестую мрiю.
Пробачте, себе не жалiю,
Бо жалiсть – страшна нудьга,
А серце – щастя блага.

Я мрiю читати вiршi,
Хiба ж це великий грiх –
Шевченко i безлiч iнших,
З дитинства знайомих таких.

На пам’ять одна надiя:
То ж пам’ять – безцiнний скарб!
Благаю:  здiйснися мрiя!
Свої  почуття записав.

Мiй зiр – це мої  почуття –
Не скаржусь, що тяжке життя –
Спасибі за друзів яких багато маю,
Що дано вiд бога, я всё одолаю!
28 лютого, 2006 р.

ВIДЧУТИ ПОРИВ

О, як бы я хотiла вам сказати,
Та вид рукi, вiд серця написати,
Щоб кожен, що читав цю строчку,
Вiдчув порив, як на грудi сорочку.

Щоб кожен день творити добро,
Щоб людям слово помогло,
Молюсь за себе i за всiх,
За мир, та за дитячий смiх.

2005 р. червень.


МРIЯ

Напевно, я так довго чекала,
Надію в душі зберегла.
Нарештi, я Вас привiтала,
Любов свою Вам вiддала.

Як радiсно стало на серцi!
Розмова, мiй пестує  слух.
Немов видчинилися дверi
I бiльше не давить ланцюг.

Легенi повiтря вдихають,
Як сонце п’е вранцi росу.
Так щиро нас всi привiтають,
Як квiти дарують красу.


ЛIТНIЙ ВЕЧIР

День пройшов, настає  надвечiрья,
Лiтня спека  потроху спадає.
Все залиш, та виходь на подвiр’я.
Митиола в саду зацвiтає.

Так хвилює  повiтря духмяне
Нiби кличе виходь, вiдпочинь.
Там за обрiем сонце сiдає,
Тихий вечiр, пiдкреслює  день.


ОЧI, ОЧI ГОЛУБI

Очi, очi голубi
Погасли змученi в журбi.
Две зiрки застелив туман.
Глибокi, нiби океан.

Щоб засвiтилась iскорка в очах,
Посмiшка щоб заграла на губах
Посiйте щастячка зернину,
Надiю, вiру i жоржину.

На радiсть квiтка зацвiте,
Життя не стане вже пусте.
Червона квiтка, нiби кров
Розважить душу нам любов.

i  є

ЯК ПОТРIБНО …

Як потрiбно i знати напевно,
Що сьогоднi без тебе нiяк!
Тобто вiрить всiм серцем в це дiйсно,
Не дрiбниця турботи – це так!
Не благаю я долi iншої.
Буду вдячна за те, що я маю.
Не знайшла я дорiжки гладкої.
Тiльки здоров’я у Бога прохаю!


ЖИТТЯ, ЩО НЕ БУЛО ПОРОЖНЯ

Життя, щоб не було порожне,
Постав завдання собі,
Наступний день, щоб не був ложным,
Ти вір в успіх, що дан тобі.
Це дуже варто вiдчувать
Упевненим, бадьорим,
Тодi не тяжко працювать
Лише дійсно бути потрібним.


У ВИРIЙ ДИВЛЮСЬ Я…

У вирiй дивлюсь я, там - небо,
Там зорi, планети вогнi.
Навiщо нам, людям, так треба,
Дiйсно знати,  що там взагалi.
Невже мало працi, турботи
Суспiльству себе видавать.
Життя запитання: ты звiдки i хто ти.
Як бiльше про космос, про себе пiзнать.
Земля наша мати, а ми твої дiти.
Смiливi, смiтливi, вчимося жити
Без працi, без волi не побудуєш долі.
Поглядай в майбутнє, щоб не жити в колі.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ОЛЕНКО!

Змилуйся, Господи, благаю!
Поверни хрещеницю мою.
Де б ти не була, в якому краю,
Я молюсь за доленьку твою!

Боляче, Оленочко, не знати
Деж ти, наша зiронько ясна.
Не дiждалась i померла мати.
З днем народження! Прийшла весна.

Квiточко весняна, наша рибко.
Твiй синок дорослим уже став.
Пролетiли роки може  швидко,
Кожен день, тебе синок чекав.

На колінах молимося за тебе,
Божа мати допоможе знайти.
Пригорнуть би нам тебе до себе.
И про все тобi розповiсти.

Твiй день народження сьогоднi.
Якi слова менi знайти,
Щоб стала воленька господня,
Нашу любов вiдчула ти!

28 лютого, 2010 року.

СВЯТКОВЫЙ НАСТРIЙ

Хвилючись збираюсь я на свято.
Повiрте, це для мене дуже важливо.
Послухати пісню, вірші почитати.
На рiднiй мовi просто розмовляти.
Бібліотека «Лесі Українки»,
Це ніби голос рідної сопілки.
Збирає і об'єднує українців.
Там проростають молоді корінці.
Туди приходять, щоб пожартувати.
Дiлитись враженням, та шось нове пiзнати.
Письменникiв, поетiв шанувати
Та про майбутнє теж потрiбно дбати!