Я кохав і бідних, і багатих,
Я бував розумним і дурним,
Я пізнав і скромних, і пихатих,
Завжди залишаючись м’яким.
А тепер я – наче шмат заліза,
Не ввірвеш, хоч на лиці і сміх.
Безліч тих, хто душу мою різав,
Але я прощаю їх усіх.
Правда, більше їздити не будуть,
Бо до цього прикладу всіх сил.
Смак зажерливості хай остудять,
Щоб не впертись в “стержні моїх вил”.
Я – міцний і гострий, знайте, люди,
Нас вгострило так саме життя.
Ні, не вредний, моя добрість - всюди,
Лиш нема довірі вороття...
23.06.2002
Я кохав
© Copyright: Виктор Дым, 2013
Свидетельство о публикации №113080105523
Свидетельство о публикации №113080105523
Рецензии