Душевний ремонт
Душевний ремонт.
Зарум’янилось поле пшеничне
У саду відцвіли уже зорьки,
Викидаю з душі усе лишнє
А дещо складаю на полки.
Усміхаються мальви так ніжно
Котиться сонечко за горизонт,
Я знаю ніколи не пізно
У душі розпочати ремонт.
Щось викидаю назавжди
Щоб мої не бачили очі,
А щось іще зберігаю
Як давні мрії дівочі.
Оце не пригодне до вжитку
А це я ще буду носити,
Може ще мені пригодиться
Цю річ я ще хочу любити.
Викидаю брехню я і зраду
Викидаю лукаві усмішки,
Всі невдачі залишу позаду
Лиш щастя візьму собі трішки.
Вимету в душі всі шпаринки
Все почистю до блиску завзято,
Лиш залишу кохання іскринки
Бо любові я хочу багато
Автор: Рубан Н.П..
© Copyright: Надежда Рубан, 2013
Свидетельство о публикации №113080104051
Свидетельство о публикации №113080104051
Рецензии