Фрагмент с поэмы А. С. Пушкина

    "Руслан и Людмила",
перевод с русского В.А.Дубины.

Край Лукомор'я дуб зелений
І золотий ланцюг на нім;
Щодня, щоночі кіт учений
На ланцюгу кружляє тім;
Іде праворуч - спів заводить,
Ліворуч - казку повіда.
Дива там; лісовик там бродить,
В гіллі русалка молода.
На потаємних там доріжках -
Звірів небачених сліди,
Хатинка на курячих ніжках
Без вікон, без дверей завжди:
Там ліс і діл примарів повні;
Там на зорі нахлинуть знову
На берег хвилі, цілий хор.
І тридцять витязів прекрасних
Один за одним вийдуть ясних
І з ними дядько Чорномор.
І королевич там, що гордо
Чарує грізного царя;
Там в хмарах перед всим народом
Через ліси, через моря
Чаклун несе богатиря.
Царівна у в'язниці тужить,
А бурий вовк їй вірно служить.
Там ступа з Бабою Ягою
Іде-бреде сама собою.
Кощій над золотом там чахне,
Російський дух... Там Руссю пахне!
І я там був, і мед я пив;
І бачив той я дуб зелений,
Під ним сидів, а кіт уче6ний
Мені казки все говорив.
Одну я знаю; цю завітну
Повідаю тепер я світу...