Накрапують вже зорі у серпні над землею,
Колише нічка тишу, голубить, мов дитя,
В мовчанні щось цнотлтво подібне до лілеї –
В біленьку суть ховає найбільший сенс життя.
А темрява несправжня коли серця палають,
І тулиться любисток до м’яти уві сні,
І босоногі душі, зіллявшись, завмирають,
Занурюються в трави – пахучі та рясні.
П’янить дух матіоли, чарує нас до рання,
Спиває тиша краплі із листя лободи,
У серденьку, як в росах, тремтить снага кохання –
Із росяних люстерок сміється хтось, як ти!
Пірнає в воду місяць, хлюпоче лин-бешкетник,
В твоїх очах, коханий, так світло, як удень.
Серпнева ніч цілунком записує в пісенник
Про зоряне кохання іще одну з пісень.
Серпнева нiч
© Copyright: Валентина Чайковская, 2013
Свидетельство о публикации №113073102811
Свидетельство о публикации №113073102811
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.