Рiдне поле
Аж ген до обрію простягся щедрий лан,
І я стою на нім один, немовби пан,
А навкруги шумить, шумить пшеничне море.
Тут все моє життя і радість тут, і горе.
Повік цю землю вже нікому не віддам,
Та з ворогами стану на жорстокий тан,
А правда завжди чорне зло і підлість боре!
Легенький вітерець розвіює туман,
Що ранком тихо розстелився тут і там.
Цю землю квітну не сплюндрує вже сваволя.
Під небом синім мліють золоті жита -
Це батьківська, прадідівська земля свята,
Це рідний край, моя любов і моя доля!
Свидетельство о публикации №113073009962
Лани на вітерці схиляються додолу,
То буде з цього смачний коровай,
Земля життя і радість, моя доля.
За річкою моє кохане, рідненьке село,
І все життя в долоні- наче колос,
Усі печалі згинуть, як сухе стерно,
Вже посивів з роками чорний волос.
Я рідну Україну славлю у віках!
Нема на всьому світі її краще,
Розвіє хтось над полем і мій прах,
Дивлюсь з надією- прокинеться і сплячий!
Франц Юзер 20.08.2013 10:04 Заявить о нарушении
Франц Юзер 20.08.2013 17:17 Заявить о нарушении
Він наявний - це факт! А вдосконалюватися потрібно.
Ми всі вдосконалюємося і набираємося досвіду з роками.
Мыкола Ковальчук 20.08.2013 17:29 Заявить о нарушении
Я б лише вніс до нього такі незначні зміни:
Стою і мрію... Це ж мій рідний край!
Жита на вітрі гнуть голівки долу.
Смачний, духм'яний буде коровай,
Тут щастя й радість звично йдуть по колу.
За річкою ріднесеньке село,
Тут все життя, мов на долоні колос,
І мруть печалі, мов сухе стебло,
Вже посивів з роками чорний волос.
Я Україну славлю у віках!
На світі нема кращої, я знаю.
Розвіє хтось над полем і мій прах,
Над рідним полем, яке так кохаю!
З повагою, Микола.
Мыкола Ковальчук 20.08.2013 17:59 Заявить о нарушении