А можна я буду відвертим?
Її я люблю без надії.
Не вмію не бути не впертим,
Надіюсь, що і не зумію.
Вона мені – зоряне небо,
Вона мені – ранок пророчий.
Для неї відрікся б від себе,
Але вона цього не хоче.
Мені б з нею знову зустрітися,
Пірнути в здивовані очі,
Які надзвичайністю світяться,
Але вона цього не хоче.
Не той , не тоді і не в тему,
Плюс логіка чисто жіноча...
Я б взявся за цю теорему,
Але вона й цього не хоче.
Від мене нічого не хоче.
Я в чорно-пречорному списку.
Себе і її я морочу.
Ні краплі ніякого зиску
У цьому немає де взяться.
Мені її голос і очі
Вбачаються, чуються, сняться.
А можна я буду вiдвертим?
© Copyright: Петр Коваль, 2013
Свидетельство о публикации №113073007279
Свидетельство о публикации №113073007279
Рецензии