Зіткався з ночі чорним дивовижжям,
І щез у ніч без тіні і вогнів.
Ця чорна сила душу мені вижне
До мертвої колючої стерні.
Чого не вичаха, чого не стигне
Оця твоя вбиваюча любов?
Вона мені , як невигойна стигма,
То заживе, то закривавить знов.
А ніч тече без берега, без броду,
Не переплачеш, не перебредеш.
З яких сузір’їв ти завжди приходиш?
В які провалля ти завжди падеш?
Яка любов? Ні глузду… ані змісту…
Забудь усе… без сліз і без образ…
Якби ж не місяць, величезний місяць,
Тобою подарований не раз…
м.Вінниця
Якби ж не мiсяць...
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113073004781
Свидетельство о публикации №113073004781
Рецензии