А ти усе ще рідний? Доки?
Така душа дурна, аж ну!
Це вже не скарга, і не докір,
А щось таке, що й не збагну…
А ти усе ще рідний.
Нащо?
Один лиш подив від людей!
Моя душа, дурна й пропаща,
Усе пручається з грудей.
А в долі дуже мало рясту,
І подарунків лиш на гріш.
У долі можна тільки вкрасти,
І то лиш крихітку, не більш.
Таку собі дрібну дрібницю,
І непотрібну, і смішну,
Але вона й за те помститься,
І так помститься, що аж ну!
А не кради ніде й нічого!
А не кляни своїй судьбі!
А не проси ніколи в Бога
Нічого зайвого собі!
Не шарпай совість в різні боки!
Кажи: що сію, те і жну!
А ти усе ще рідний…
Доки?
Така душа дурна, аж ну…
м.Вінниця
ДОКИ?
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113072909221
Свидетельство о публикации №113072909221
Рецензии