Виходили з чужого дому.
Йшли незнайомими дворами
У сутінкову невідомість
Звичайної міської драми.
Льодком затягувалась пам’ять
І жаль було його розбити.
Лежало листя під ногами,
Неначе карти ворожбита.
Не вір йому, воно наврочить.
Хіба ти того сам не знаєш?
Якісь такі у тебе очі,
Що ти їх лагідно ховаєш.
А ліхтаря бліде кружалко
Таке дрібне, таке нужденне.
І вже - нічого.
Тільки жалко
За тим усім, ненарожденним,
За нерозгорнутим сувоєм
Гіпербол і оксюморонів,
Коли в таксі сідають двоє,
Неначе у човен Харона.
м.Вінниця
Драма
© Copyright: Таня Яковенко, 2013
Свидетельство о публикации №113072909204
Свидетельство о публикации №113072909204
Рецензии